"За кадрами". Секрети HR-менеджменту

HR-менеджер – це професія, про існування якої знає кожен. Коли ми знаходимось у пошуках роботи, доводиться налагоджувати контакти із фахівцями з підбору персоналу. Згадайте, як ви переймалися, чи правильно склали резюме, наскільки вдало написали мотиваційний лист та чи змогли вразити HR-фахівця на співбесіді, адже саме він виконував роль ключового комунікатора між вами та омріяною компанією.

            Спробуємо вивідати основні секрети тих, хто знаходиться на іншому боці кадрової сфери. Хто такий HR? Своїм досвідом поділиться наш експерт – Владислав Шалабаєв.

Владе, розкажи трохи про себе, як це бути «Людиною Х» в сфері підбору персоналу?

Я один з наймолодших HR директорів в Україні. Навчався на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Стажувався у Вищій школі комунікацій та в інших вузько спеціалізованих освітніх бізнес-платформах чи школах. Я – HR (human resources) - фахівець з людських ресурсів (персоналу), хоча зараз доцільніше говорити НС (human capital – прим. автора ) і розцінювати співробітників не як ресурси, а як капітал. Моє основне завдання - це допомагати бізнесу робити своїх співробітників щасливими, формувати імідж чи бренд роботодавця для залучення нових професіоналів.

Тобто ти за фахом історик, тож як починався твій шлях в HR? Які види даної сфери ти випробував на собі?

Мій шлях у HR почався близько 5 років тому, коли я вирішив свої комунікативні навички та здібності застосувати на благо суспільства і бізнесу. Більшість ейчарів починають свою кар'єру з рекрутингу, моя історія не виняток.  Спочатку я працював у агентстві з підбору та розвитку персоналу. Це був досить складний для мене інсайт, оскільки одночасно в голові потрібно було тримати до 10 специфік різних вакансій, розуміти і чітко доносити претендентам особливості корпоративної культури та атмосфери в компанії. Після чого я зрозумів, що я хочу розвиватися «in house» - що означає всередині конкретної компанії, коли ти не просто розумієш специфіку компанії, але і поділяєш її цінності, шукаєш людей близьких в першу чергу собі по духу.

Саме тут я зрозумів, що HR - це наука про людей, для людей і завдяки людям. Після рекрутингу, дізнавшись специфіку більшості професій та компанії, мене зацікавила можливість продовжити працювати з «моїм» персоналом - адаптувати, мотивувати, розвивати, навчати, давати зворотний зв'язок, і так далі. Наразі кожен цей крок є окремою професійною сферою та спеціалізацією.

У чому полягає специфіка напрямків?

Мені доводилося попрацювати, починаючи від кадрового адміністрування та трудових книжок, закінчуючи написанням стратегічного розвитку персоналу компанії і бюджетом. Специфіка кожного з напрямків має ряд особливостей, наприклад «кадровик» - це рутинна, паперова, бюрократична робота, у тому числі і з держструктурами. Фахівець із адаптації та навчання - майже ніколи не буває на робочому місці, він працює в тренінгових аудиторіях, знайомить та навчає нових співробітників, спостерігає за їх діяльністю. Фахівець з компенсацій та пільг – подібне до бухгалтера, його завдання – це  правильно, справедливо, з урахуванням навичок і характеристик, результатів і показників роботи створювати систему оплати праці, бонусів і соціальних пакетів для співробітників. Директор з розвитку персоналу повинен об'єднати всіх фахівців і створити стратегією розвитку персоналу компанії - тобто, кого і яким чином із персоналу поєднати в команду, щоб бізнес був успішним.

Виявляється, перед вами стоять доволі складні завдання та серйозні виклики, окрім перегляду резюме та проведення співбесід. У такому разі, якими основними знаннями і компетенціями потрібно володіти тим, що хоче працювати у сфері HR?

Людина, яка хоче працювати в управлінні персоналом, по-перше, повинна вміти спілкуватися, знаходити спільну мову з кожним, а також розуміти базис психології людських взаємин. Що стосується професійних знань, то це усвідомлене розуміння бізнесу, як системи. Безумовно необхідно знати Кодекс Законів про працю України, необхідно розуміти, як працює система мотивації, як людина приймає рішення, і чим керується, і, безумовно, велика теоретична платформа знань про персонал, і успішно реалізовані кейси інших колег. Важливо також систематично займатися власним загальним розвитком.

Серед компетенцій можу виділити стресостійкість, вміння працювати у команді, лояльність та емпатія до людей. Важлива також грамотність у спілкуванні, адже іноді ти в один день можеш комунікувати як з робочим персоналом, так і з власником бізнесу,  погляди яких можуть кардинально відрізнятися на одну й ту саму проблему. Тому ти мусиш встигнути перелаштувати себе і донести інформацію так, щоб усі сторони дійшли згоди і працювали разом на хороший результат. І звісна річ, у нашій сфері неможливо без оптимізму.

Існує багато стереотипів про HR, мовляв це жіноча гуманітарна професія, що скажеш правда чи міф? Наскільки проблема гендерного балансу актуальна для даної сфери?

Думаю, що це всього лише стереотипи, які базуються на твердженнях, що дівчата є більш комунікабельними і їм простіше в чому поступитися або знайти компроміс. На жаль, в Україні існує практика коли, HR виростає з асистента, офіс-менеджера, секретаря. Як показує аналітика, значний відсоток таких посад обіймають жінки. Сьогодні ринок HR гендерно урівноважений, із незначним домінуванням прекрасної статі. HR виконує стратегічну роль в компанії, і чоловіки доволі часто керують такими підрозділами.

Відносно гуманітарної складової професії – це міф.  Ми давно занурилися у глибоку аналітику і математику, що частково перетворило нас на прагматиків. Коли HR як напрямок починав розвиватися – спроби ввести щось нове були лише спробами. Сьогодні існує безліч перевірених ефективних методик, їх необхідно оцінювати, аналізувати, і шукати найбільш підходящий для компанії інструмент роботи з персоналом, ще й в рамках бюджету. Тож це абсолютно не гуманітарна робота.

Твоя базова освіта – історія, тож дуже багато часу і ресурсів було вкладено, щоб освоїти мистецтво підбору персоналу майже з нуля. Наразі ти HR-директор, постійно спілкуєшся із колегами та підлеглими. Поділися враженням, наскільки підготовка "управління персоналом" в університетах близька до реалій ринку праці та бізнесу?

 Фах HR варто розвивати на практиці, без цього ніяк. Дуже важливо переймати досвід від колег професіоналів, займатися нетворкінгом, постійно розвиватися і проходити курси на освітніх платформах. Сьогодні надзвичайна кількість приватних навчальних курсів, практик від відомих HR директорів, стажувань та практики в HR департаментах великих компаній, створених для розвитку студентів. Державних установ, які здатні забезпечити необхідний бізнесу HR немає, на жаль. Університетська підготовка у цій динамічній сфері на 99% відірвана від реальності, максимум, що можна взяти – це термінологічну базу та набір статистик, можливо список корисної літератури. Мені прикро визнавати, але образно кажучи все інше є радянським минулим "вміння працювати з трудовими книжками". HR має бути покликанням. На мою думку, психолог, аналітик, або менеджер має більше шансів впоратися із цим фахом, ніж студент, який закінчив "управління персоналом".

матеріал 
І.Степанець